ВСУ висловився стосовно поділ майна подружжя при розлученні

 

 

 

 

 

Відповідно до ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. За рівної кількості такого майна долі майна дружини та чоловіка є рівними.

 

Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

 

При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

 

Компенсація співвласника може бути надана лише за його згодою. Право на частку в праві спільної часткової власності на співвласника, який отримав компенсацію, припиняється з дня отримання компенсації.

 

Згідно ст. 364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і тільки в зв’язку з неможливістю такого виділення або заборони такого виділення відповідно до закону він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми права.

 

Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації.

 

Згідно ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. 319, 358 ЦК України, всі громадяни рівні у своїх правах, всім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, в тому числі майнових прав, а, отже, правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням всіх співвласників.

 

Загальні положення цивільного законодавства, зокрема принципи справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів враховувати також інтереси обох сторін і встановлювати: чи дійсно неможливо виділити частки в натурі; чи допускається такий виділ відповідно до законодавства; чи здатні інші співвласники виплатити позивачеві компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на все спільне майно тощо.

 

Разом з тим, положення ст. 365 ЦК України регулюють випадки припинення права власності на частку в спільному майні за вимогою позивача, який домагається позбавлення права власності на частку майна другого співвласників — відповідачів по справі, і визначають умови такого виділення.

 

Виплата компенсації в цьому випадку допускається при наявності умов, визначених пунктами 1 — 4 частини першої зазначеної статті (за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду).

 

Таким чином, можна зробити висновок, що положення ст. 364 ЦК України в поєднанні з ч. 4 ст. 71 СК України застосовуються до правовідносин на вимогу співвласника частки в майні, в зв’язку з неможливістю виділення її в натурі.

 

Разом з тим, норми ст. 365 ЦК України в поєднанні з ч. 4 і 5 ст. 71 СК України застосовуються до правовідносин по вимозі одного із співвласників (в тому числі одного з подружжя) про припинення частки другого співвласника у спільному майні шляхом виплати йому компенсації вартості такої частки.