Верховний суд України залишив в силі рішення Київського районного суду м.Одеси

Рішенням Київського районного суду. Одеси позовні вимоги позивача про стягнення боргу за договором позики задоволено частково та стягнуто з відповідача 630 765,09 гривень. Суд першої інстанції прийняв даний договір позики в якості належного та допустимого доказу виникнення боргового забов’язання , адже відповідач даний факт жодним чином не спростував.
Згідно ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Наявність у позивача оригіналу договору позики свідчить про неповернення боргу відповідачем.
Суд апеляційної інстанції рішення Київського районного суду скасував та у задоволенні позову відмовив в повному обсязі, вказавши, що наявність оригіналу договору позики не може бути достатнім доказом існування між сторонами правовідносин, що виникли з договору позики та доказом отримання відповідачем коштів.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу відхилив, залишивши рішення апеляційної інстанції без змін.
Постановою Верховного Суду України рішення Апеляційного суду Одеської області та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ скасовано, а рішення Київського районного суду м.Одеси залишено в силі.
Правовий висновок ВСУ у справі №6-50цс16:
