Рішення ради, прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, є незаконним, – ВС

Для формування єдиної правозастосовної практики та вирішення виключної правової проблеми Велика Палата Верховного Суду висловила позицію стосовно визначення підстав для скасування рішення колегіального органу (місцевої ради), які є наслідком вчинення корупційного правопорушення одним із членів цього органу (депутатом).

Суди попередніх інстанцій встановили, що Летнянська сільська рада Дрогобицького району Львівської області на сесії прийняла рішення про передачу у власність особі, який є сином одного з депутатів цієї сільради, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Депутат сільради всупереч вимогам ст. 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700‑VII «Про запобігання корупції» під час прийняття вказаного рішення не повідомила про наявність у неї реального конфлікту інтересів і проголосувала «за», вчинивши корупційне правопорушення, передбачене частинами 1 і 2 ст. 172‑7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд розглянув позов про визнання незаконним і скасування зазначеного рішення сільради про надання земельної ділянки у власність та її повернення у власність територіальної громади.

При вирішенні питання про наслідки прийняття рішення органом місцевого самоврядування в умовах конфлікту інтересів у депутата відповідного органу необхідно застосовувати вимоги Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні». У ньому врегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень і порядок діяльності вказаного органу, правовий статус депутата місцевої ради та обов’язки кожного депутата, порядок дій ради, органів ради у випадку конфлікту інтересів. Обов’язковими для застосування також є вимоги Закону України «Про запобігання корупції», у ч. 2 ст. 35 якого зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, а заява про конфлікт інтересів заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Національне агентство з питань запобігання корупції як спеціальний орган та у межах компетенції відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» витлумачило застосування положень ст. 59‑1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», зазначивши, що у такій ситуації перевагу має спеціальний закон, яким є Закон України «Про запобігання корупції».

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що про конфлікт інтересів може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається, тобто про наявність конфлікту інтересів мав заявити і депутат як член відповідної постійної комісії сільської ради, до обов’язків якої входить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради, чи будь-який депутат сільської ради, який знав про наявність конфлікту інтересів.

ВП ВС вважає, що рішення, прийняті в умовах конфлікту інтересів, необхідно  визнавати незаконними з урахуванням вимог Конвенції ООН проти корупції, національного законодавства і тих негативних наслідків для самого існування демократичного суспільства, яке спричиняє корупція.

Не лише особа, у якої вбачається конфлікт інтересів, зобов’язана йому запобігати. Такий обов’язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 47, 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).Для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі депутата у його прийнятті за наявності конфлікту інтересів (незалежно від того, є він потенційним чи реальним), а не вплив такого голосування на прийняте колегіальним органом рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості. Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому. ВП ВС зазначила, що особа, яка набула певних прав за таким рішенням, може звернутися до відповідного органу про розгляд заяви у встановленому законом порядку.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17 (провадження № 14‑557цс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80854671.