Процесуальний імунітет повинен захищати суддю від фальшивих обвинувачень, висунутих з метою тиску на нього

 

 

 

Верховний Суд України опублікував короткий експертний висновок Венеціанської комісії (amicus curiae brief) щодо імунітету суддів Республіки Молдова, ухвалений на 94-му пленарному засіданні 8-9 березня 2013 року.

 

Так, у висновку йде мова про те, що група держав проти корупції Ради Європи (GRECO) розрізняє два види імунітетів: «імунітет від відповідальності», що означає відсутність відповідальності за рішення, які приймаються суддями, та «недоторканність-імунітет» або «процесуальний імунітет», який захищає посадовця від судових переслідувань.

 

 Відповідно до цього метою процесуального імунітету має бути забезпечення підтримки основного «імунітету від відповідальності». Тільки в результаті спеціальної процедури, під час якої буде проаналізовано зміст обвинувачень проти суддів, процесуальний імунітет може бути знято й розпочато судове переслідування.

 

 Імунітет від відповідальності як передумова судової незалежності повинен надаватися суддям під час виконання ними судових обов’язків, тоді як процесуальний імунітет «спричиняє труднощі для ефективної боротьби з корупцією».

 

Зрозуміло, що суддів як і будь-яких інших громадян має бути покарано за будь-які злочини, які вони вчиняють, чи то загальні злочини, чи то специфічні, які стосуються судових функцій. Жодна злочинна дія не повинна захищатися імунітетом, а суддів, відповідно, має бути притягнено до відповідальності за всі правопорушення. Це загальне твердження лише потребує кваліфікації для суддів, у разі якщо карні (або дисциплінарні) норми є занадто узагальненими, як наприклад, «порушення закону під час винесення судового рішення».

 

Процесуальний імунітет суддів повинен захищати суддю не від кримінальних правопорушень, а лише від фальшивих обвинувачень, висунутих проти судді з метою спричинення тиску на нього/неї. В усіх інших випадках компетентний орган у межах судової системи має позбавляти суддю процесуального імунітету.